Шляхи Христа

Додаткова сторінка

 

Інспірації і церков.

В Новому Заповіті про прямі інспірації деяких віруючих, а також про дари Святого Духу говориться як про важливий фактор, який характеризує все християнство (див. 1 Кор 14,26; Мар.16,17). Однак шляхи, які ведуть до інспірації, очевидно, були нелегкими.

Крім п’ятидесятників вірогідність таких прямих послань визнається також католицькою церквою. Остання проводить відмінність між «всезагальним одкровенням» для всіх через Біблію, традиціями і приматом церкви з іншого боку, і «особистими одкровеннями» з іншого боку. Особисті одкровення, якщо вони приносять користь для людини і її безпосереднього оточення визнаються за одкровення Святого Духа, хоча і не особливо заохочуються. Церков реагує критикою особливо в тих випадках, коли послання Діви Марії чи Христа стосуються не тільки особистих питань, але звернення до всієї церкви або людство в цілому. Починаючи з папи Павла VI, церква офіційно не перешкоджає виданню таких творів в підконтрольних їй типографіях. Тим не менш, спроби утаювання таких послань продовжуються, як це трапилось з третім посланням Фатіми. Церква вважає за краще не квапитись з винесенням остаточного судження. Якщо розібратись, то ст. 844 §3 Канону представляє право бути почутим і право на неупереджене відношення всім, у тому числі релігійної конгрегації. Ст. 220 Канону забороняє наносити неправомірний збиток авторитету кого б то не було (що може відбутись у випадку поспішного публічного осудження). Інші церкви не надають цій проблематиці майже ніякого значення чи просто не мають своєї власної чіткої позиції. З іншого боку, немало подібних явищ відбуваються поза сферою впливу церков. В цілому створюється враження, що Бог зацікавлений в тому, щоб подібні явища змушували людей думати, давали їм пряме знання і застерігали їх від невірних кроків. Однак це важкий процес навчання, який триває все життя; і передумовами для розповсюдження таких послань, в принципі є особливе покликання, а також особливе єднання з Богом і відповідна підготовка.

Перші апостоли – люди, які завдяки отриманому дару змогли постояти за Христа, - згідно 1Кор 14,26 вчили, що прямі одкровення і їх тлумачення також є частиною контакту з Богом. В 1Кор.12,4-7 говориться: «Але кожному дається проявлення Духа на користь». Згідно 1Кор. 12, 28, роль «пророків»* можна вважати другорядною у порівнянні з роллю апостолів, на третє місце поставлені вчителя. В 1Кор.14 вказується, що ті, хто говорить на незнайомій мові повчають себе, а пророки повчають церкву. Люди, які мають дар пророцтва, високо цінувались, тим більше, що не всі апостоли могли виконувати такі завдання (див. Мат. 10, 41).

Відмінні ознаки:

- У даному випадку мова йде не стільки про питання, чи існують взагалі інспірації, які не прираховуються ні до аутосуггестії, ні масової суггестії, ні до шизофренії та іншим психічним розладам**. Той, хто без забобонів вивчає дані феномени в християнстві, швидко помітить, що в таких стискаючих і чисто психологічних спроб пояснення у більшості випадків недостатньо. Лише після такого висновку починаються дійсно цікаві питання.

- у 1Ів. 4,1 рекомендується перевіряти відповідність духів істині. Робити це треба з належною обережністю і увагою. Із Біблії не слідує автоматично, що священики можуть безапеляційно судити про одкровення духа на основі своїх теоретичних богословських викладок. Дуже небагато людей здатні напряму розрізняти, від якого духа прийшло те чи інше послання. Тому в Мат. 7,15-20 дається порада відрізняти дар за «плодами», який він приносить. Якщо вони ведуть до Христа, наприклад, у разі так званих «поворотних подій», за якими слідують позитивні зміни в житті, або настає духовне або фізичне зцілення, навряд чи було б вірним відкидати їх як недостеменні або такі, що «йдуть від диявола», бо вони звичайно здійснюються з милості (див. Ів. 15,5: «…без Мене не зможете робити нічого»). Якщо в результаті таких подій посилюється любов до Христа і ближніх, це також позитивна ознака. Достатньо згадати застереження в судженнях у Мат.7,1; Мат. 12, 24-30 і Діянні апостолів 5,38-39. Засудження у випадку сумнівів огидно не тільки богословській моралі, але і світському принципу презумпції невинності.

- Ще однією відмітною ознакою може служити скромність поведінки таких людей. Дух божий можна почути тільки, якщо вести себе «тихо». Пізнання в області богослов’я аж ніяк не являється ознакою, значно частіше вибір падав на простих людей (харизми простолюдинів). Освіченим вони даються, якщо вони не дуже високої думки про себе і не закосніли у своїй «правоті», тобто якщо вони належать до «злиденних духом» (див. Мат. 5,3). Наприклад, садукеї – раціоналісти і матеріалісти – і фарисеї, більшість котрих зайшли у тупик при відношенні до релігії як раціональній науці, не відносились до «злиденних духом».

- «Щоб ви гідно прожили ваше життя як люди і виконували свої повсякденні обов'язки, але і відвели належне місце в своєму житті всемогутньому Отцю» (з явищ Божої Матері Гарабандальської і інших явищ Діви Марії).

- Сповнена любові поведінка також є відповідно до етики Ісуса такою ознакою (див., наприклад, Матвій 7, 12). Людина отримує тісніший контакт зі своїм духом, який стоїть над розумом, через зв’язок себе з Христом. І це відбувається тим ясніше, чим більше він живе у гармонії з такими божественними якостями як любов. Однак етика в даному випадку не означає автоматичне перейняття розхожих традиційних понять про благочестивих понять про благочестивих людей у відношенні, припустимо, одежі, ходіння до церкви й іншого.

- наприклад, там, де хтось агресивно розповсюджував би десь прочитані, ходові наклепницькі судження про співхристиян, посилаючись на Христа і сіючи розбрат, ймовірність того, що мова йде не про обґрунтовану діяльність, ні про дійсне послання Христа чи Святого Духа, була би висока.

- Крім усього іншого, певну роль як ознаку грає свобода від зовнішнього духовного гніту. Святий Дух не пов’язаний людським табелем про ранги і для повного проявлення потребує свободи. У Діяннях апостолів 5, 29 говориться: «Ми повинні покорятись більше Богу, ніж людям», однак, це не є запереченням необхідності духовної підтримки. Не починати же кожному поколінню свій розвиток заново.

- Хоча такі критерії як «надприродність» і досліджувались часто (наприклад, побічні явища у деяких випадках так званого «екстазу»: відсутність рефлексу моргання, змінена частота серцебиття, уповільнення пульсу, підвищення кров'яного тиску за відсутності яких-небудь маніпуляцій і ознак наркотичної дії, або той факт, що людина не могла знати сказане і тому подібне), це не є вирішальним чинником, оскільки дух у змозі використовувати також і «природні» можливості людини.

Існує багато різних форм проявлення послань духа. Наприклад, «внутрішня мова» («слова зсередини із серця») у повній свідомості – тобто не плутаючи з шизофренічними** чи гіпнотичними явищами. Виходячи із досвіду, становиться ясно, що вони мають інший характер у порівнянні з телепатичними явищами (див. «Про слово зсередини», Вибране із Йоханеса Теннхардта та ін., Видавництво Лорбер). Стан трансу, при якому сама людина як би відходить на другий план, в таких випадках рідко наступає. Але навіть, якщо це трапляється, треба звернути увагу на супроводжуючі обставини (засіб досягнення трансу, зв’язок з Богом). Можливо, мова йде лише про звичайний транс, тобто штучно викликаному звуженні свідомості, яке може породити дуже сумнівне в плані духовності інспірації, і яке віднімає сили у людини, яка його переживає. До того ж, людина іноді здатна сприймати внутрішні видіння, світло чи ідеї, преображати їх у слова і записати. Пряме письмо також зустрічається, однак, на відміну від спіритичного сеансу чи трансу свідомість при цьому не відключається.

Святий Дух може діяти не тільки через послання і не тільки у вигляді прямої мови духовного джерела (: «…»). Думка, бесіда між людьми, твір чи книга також можуть бути навіяні джерелом інспірацій, бо він здатний скеровувати творчу енергію людини у потрібне русло.

*) Про Святий Дух детальніше говориться в Ів. 3,8; Ів. 14, 26 і основній частині на веб-сайті putichristovy.net, частини 1, глава «Події П’ятидесятниці». Про пророцтва у сенсі видінь майбутнього детальніше говориться в основній частині на веб-сайті putichristovy.net, частина 2, глава «Як відноситись до пророцтв».
Тут можна посилатись на деякі місця Старого Заповіту, де розглядається діяльність пророків, хоча життєві умови з тих пір сильно змінились. (Пророцтво у його минулому вигляді у часи Христа практично зійшло нанівець і виникло знову – див. Іоїль 3,1-2; Амос 3,7-8)

**) В деяких випадках, також і люди з сьогоденними інспіративними здібностями можуть виявитися в змозі, схожому на відомі психічні порушення, при яких їм доводиться вести примусовий внутрішній діалог або при якому вони в перебігу довгого часу не в змозі оправляти земні потреби. Для можливого уникнення таких ексцесів, поряд з вищезазначеною точкою зору, варто звернути увагу і на наступні зовнішні передумови: достатній сон, достатнє багате вітаміном В харчування, наприклад, з вживанням вітаміну В, а це означає, обережно з постуванням і так далі і всім, з ним зв'язаним, якщо немає достатнього досвіду; ясний настрій на бажане джерело, тобто дотримуватися Христа; відмова від дуже довгих засідань, які в змозі привести до відхилень і переборів; достатність сил повернутися в земну реальність після інтенсивних внутрішніх переживань; свідомо засвоювати почуте. Помічники, духовні супутники, терапевти і тому подібні можуть в цих випадках поводитися лише тоді доцільно, якщо у них є відповідний досвід і знання, до чого належить і сприйманість серйозно не лише порушеного в даний момент стану, але і непорушений основний феномен.

 

Повернуться на головну сторінку http://www.ways-of-christ.com/uk/

Шляхи Ісуса Христа, його внесок у розвиток людської свідомості, преображення людства і Землі. Незалежний інформаційний веб-сайт, який представляє
точки зору

різних сфер дослідження і пізнання, а також який містить практичні рекомендації для особистого розвитку.