Шляхи Христа

Додаткова сторінка.

 

Різні богословські напрямки в історії церкви

1. Спроба витягти на світ божий забуті духовні цінності християнства природним чином повинна починатися з навчання, життя і ролі самого Ісуса Христа і перших християн, не відкидаючи геть їхні «апокаліптичні» риси і не вибираючи тільки те, що влаштовує певну богословську течію. Якщо зробити таку спробу, відразу стає видно, що серйозного ставлення - такого ж, яке виявляли самі євангелісти ******) - заслуговує і різноманіття поглядів ранніх християн. Через нього чіткіше проявляється ширший зміст імпульсів, що походять від Христа.*

2. Старі церкви наступних віків в основному діяли згідно творам і тлумаченням «батьків церкви». Вони («Батьки церкви» ранніх церков) донесли до Європи за допомогою грецького мови і вченості чіткіше давньохристиянські перекази. Вони ще багато знали з старого писання, котре зараз втрачено. На цьому етапу розвитку церкви, як і на решті, відбувалась суперечка, що вважати істинним християнством, а що ні. Деякі висновки того часу, від котрих зараз відмовились, гідні нового вивчення, хоча б для того, щоб порівняти їх з першоджерелами. Все ще збереглись християни, наприклад, в Єгипті (див. знахідки в Наг-Хаммаді), котрі не дуже покладались на рятівне посередництво церкви і віддавали перевагу індивідуальному спілкуванню з Богом через молитву і медитацію. Дуже помітні сліди цього шляху збереглись, наприклад, в «містичному богослов’ї» сьогоднішніх православних церквах.

3. Середньовічна схоластика і каноністика призвела до систематизації в теології, появі умоглядних, релігійно-філософських праць і висновків. Батьки церкви як і раніше виступали вищим авторитетом, поки дані ідеї цьому не суперечили. Хоча в схоластиці того часу можна знайти чи немало корисної духовної інформації, від її однобокої, безапеляційної і тому інтелектуально-обмеженої логіки починаєш тремтіти. Вона нічого не має спільного з істино масштабною релігійною думкою. Віра була законсервована у формі вчень та догм, схоластика сприяла появі інквізиції. Творчий підхід сьогоднішніх духодослідників чи містиків показує, що такий самий інтелектуальний метод в деяких місцях міг би призвести і підчас приводив до зовсім інших висновків, що справжній духовний розвиток передбачає присутність гнучкої, широкої і не озлобленої свідомості. Строгий схоластичний метод і зараз є істотним знаряддям систематичної теології, особливо у католиків. Однак в наш час він вже не допускає вкраплення інших екуменічних ідей (наприклад, Іва Конгара). Справа зовсім не в односторонній критиці якогось одного теологічного напрямку. На першому етапі роботи над трактатом «Шляхи Христа» проводилась перевірка того, яким чином можна систематизувати наявний матеріал. Після відсівання варіантів залишилася єдина можливість - послідовність «етапів життя Ісуса», яка полягає в самому Євангелії. Бо саме в ньому проявляється архетип послідовності стадій розвитку людини та її свідомості, у тому числі щодо навколишнього світу. Такий новий, міждисциплінарний підхід.

4. Коли першоджерела виявилися похованими під нашаруваннями церковних традицій, виник рух реформаторів, який прагнув повернутися до біблійних першооснов. Однак вони не змогли досягти цього повністю, так як були дітьми свого часу і, зокрема, були мало знайомі з духовними і містичними течіями в історії християнства. Крім того, вони відкинули деякі традиції, в суті яких не було нічого поганого, наприклад, поклоніння Діві Марії. Лише деякі в той час пробували себе в сфері глибинного, «християнсько-містичного» пізнання, як, наприклад, це робив євангелічний богослов Й.Андреа з його романтично завуальованими баченнями. Те, що християнський зміст нелегко вгадується в його працях, пов'язано з формою викладу, яку він обрав, думаючи про власну безпеку. Протестанти теж не були такі вже терпимі, як це може здатися спочатку. Картину довершували контрреформація і релігійні війни. Незважаючи на це, різні теологічні методи того часу були багато в чому схожі. Хоча всередині протестантської церкви до цього дня зберігається поділ на лютеранство, реформізм (кальвінізм) і протестантську унію, прихильники цих течій повинні визнати, що ці відмінності давно зжили себе у відношенні до власних прихожан і зберігають якесь значення тільки для вузько направлених богословських дискусій.**

5. В епоху нової філософії, просвітництва та природничих наук, що настала, теологія духовного досвіду так і не змогла зайняти своє місце поряд з систематизованої теологією інтелекту. Швидше навпаки. Історико-критична теологія свідомо чи несвідомо все більше орієнтувалася на однобічно матеріалістичне наукове розуміння світу того часу. Богослов'я перетворилося на напрям історичної науки, літератури та лінгвістики, що саме по собі не є негативним, але все ж одностороннім явищем. 
Немає причини не розглядати цей тип літератури найретельнішим чином, а не схематично, це й відноситься до нашої сторінки так-званої Євангеліє від Пилипа. Також постійно необхідно порівнювати твердження Священного Писання з обставинами того часу – і важливо одразу ж не зменшувати важливість того, що було написано в той час, коли на це дивишся з позиції духу сьогодення. Зв'язок з новими конгрегаціями також може пролити світло на значення, але це не повинно приводити до обмеження погляду на зовнішнє, чисто на людські події, в котрих Бог більше не з’являється безпосередньо, хоча Він був найважливішим для людства. Той факт, що послання чітко бачили окремі люди, зовсім не означає, що немає загального значення. Для нас сьогодні важливо берегти значення традицій; однак, повний зміст нам відкриється тільки тоді, коли ми втілимо у правду те, про що серйозно обіцяли, навіть люди сьогодення, або хоча б спробували зробити це.
Представники систематичної теології того часу, навпаки, вважали себе ядром істинної теології, навколо якого могли групуватися нові богошукацькі течії. Чи могли вони зіграти роль такого ядра - сумнівне питання. Зрозуміло, сама ідея ув'язки численних наукових відкриттів з релігійним вченням цілком виправдана. Тоді чому б не зробити це сьогодні? Проте спроб таких поки не було. Для цього довелося б брати до уваги нову картину світу, яка починає складатися на основі останніх досягнень не настільки матеріалістичних течій науки, наприклад, фізики елементарних часток, біофізики, геофізики, астрофізики і особливо пограничних дисциплін, таких як парапсихології. Немає ніякого сенсу робити опору в сучасній теології на наукову картину світу XIX століття.***

Просвітницькі тенденції, починаючи з XIX століття, також зустрічали зростаючий опір, наприклад, з боку руху пробудження, яке стало основою для багатьох незалежних євангельських церков. Вони не вважали за потрібне вступати в дискусії з представниками природничих наук, їх віра і без того була повністю заснована на Біблії. Як правило, вони навіть не використовували термін «теологія», тим не менш, у них існує власне теологічне осмислення Біблії (екзегетика / герменевтика).

6. У ХХ столітті з'явився ряд течій, що намагалися розвивати ті сторони богослов'я, на які раніше звертали мало уваги, проте вони як і раніше обходили стороною містично-духовний вимір. Правда, Карл Ранер вже тоді вважав його дуже важливим. Ці спроби католицької та євангельської церкви принесли суспільству певну користь, так як спонукали церкву проявляти турботу про людей на практиці. Див Карл Барт, політична теологія, теологія звільнення третього світу, теологія креаціонізму,**** теологія фемінізму. Інші напрями, як, наприклад, «теологія деміфологізації» Бультмана і зовсім виплеснули з купелі дитину разом з мильною водою, тобто, звели віру до матеріального, вже застарілому розумінню світу, правда, зберігши положення про те, що віра не потребує об'єктивних наукових доказів. Древерман спробував дати тлумачення Євангелія на основі глибинної психології. Цей крок міг би допомогти подолати бездушне матеріалістичне бачення світу, але глибинна психологія сама по собі не є духовним виміром Біблії, і тому немає ніякого резону поєднувати ці дві абсолютно різні області.
Проблеми між фундаменталізмом та релятивізмом переважають досі в дискусіях.
Крім того поза теологічними колами за останні роки поширюються так звані
«Історії викриття Ісуса», які швидше за все шкодять дискусії теперішнього часу.

7. Про «постмодерністську» теологію XXI століття поки мало чути. Оновлення духовного потенціалу християнства при збереженні колишньої глибини віри і новопридбаної уваги до соціальних проблем передбачає докорінні перетворення у свідомості.***** Для цього замість адміністрування та продовження колишніх богословських, релігійних досліджень необхідні духовна гострота і диференційований підхід до суспільства і світу -
шлях до «повноти» християнства замість сьогоднішньої роздробленості.

* Вони визнавали не тільки «Джерело промов Господніх», яким дослідники стали ґрунтовно займатися значно пізніше. («Джерело» містив вислови Ісуса, що передували періоду страждань Христа, які були наповнені етикою, що стоїть по той бік громадських укладень і асоціюється сьогодні з Нагірної проповіддю. З тісно пов'язаного з ним і тому автентичного Євангелія від Фоми видно, що серед інших проповідників і їх послідовників курсували також інші вислови Христа.) Останні етапи в житті Христа, починаючи з воскресіння Лазаря, могли бути духовно відтворені і правильно передані в той час лише небагатьма людьми. Тим не менше, для тих, хто шукає, доступ був відкритий.

** З недавніх пір в Німеччині стали робити спроби знайти вихід з цієї ситуації. Див. статтю «Євангельська церква - динозавр поворухнувся» в № 9 «Публіка Форум», замовлення на адресу: Postfach 2010, 61410 Oberursel. Відомості про різні церкви наведені також на нашій сторінці «Сім церков (згідно Одкровенню) і сьогоднішні церкви».

*** Див також нашу сторінку «Природничі науки і віра в Бога». ***) Для вивчення розвитку християнства дивись працю Ганса Кюнга «Християнство. Сьогодення, Минуле, Майбутнє», спеціальне видання 2007. Його метою є комплексне вивчення, яке приймає зміст Євангелій як контекстуальне джерело, незважаючи на археологію і критичне теологічне дослідження. Ми не приймаємо всі викладені там умовивіди, а робимо висновки з історично-критичного дослідження. Наприклад, деякі події, які відбуваються з Христом, виявлюяться нічим іншим як суб’єктивний досвід. Однак, Кюнг готовий до відкритого виду реальності такого досвіду, який ще вивчається. До речі, його цікавий метод дослідження кроків у розвитку християнства у цілому (парадигми) не може у повній мірі висвітлити значення наукових шкіл, таких як Містика, котра, в цілому говорючи, не була настільки ключовою як зараз. У них є такі здобуті методи, які важливі для розуміння повного потенціалу християнства. До того ж, часто людина не може зрозуміти людське єство з внутрішньою духовною «місією» чи містикою через простий історично-критичний аналіз, тому що у неї є незалежна внутрішня духовна біографія, окремо від її видимої біографії. Більш дієвим є прийняти повчання таких людей серйозно, аніж критикувати їх.

**** Див, наприклад, «екологічна теологія», видавництво Кройц-Ферлаг.

***** Натяк «нове вічне Євангеліє» від Святого Духа в Одкровенні Івана 14,6 передбачає зміцнення свідомості, яке не може відбутися лише за участю інтелекту.

******) додаток: Христос і різні релігійні вчення

Новий Заповіт має в собі різні теологічні погляди. Однак переписувачі святого писання, мабуть, комбінували їх свідомо. Вони чуттям вгадували, що у Христа багато різних сторін. Його неможливо зрозуміти, використовуючи лише якийсь один теологічний підхід.

З одного боку, Він проповідував соціальну чуйність, як у лібералів і теологів визволення, але проповідував також строгі індивідуальні етичні норми поведінки, як у право-консервативних теологів (позбавлені, однак, формалізму і прив'язки до державної влади).

Він підтримував як духовну позицію християнських містиків і християн-езотериків (наприклад, містичну теологію східних православних церков), так і твердження, що апостоли повинні прожити плідне життя у фізичному світі (останнє є лейтмотивом сучасних теологів і духовних опікунів, особливо євангелістів).

Ісус демонстрував «надприродний» зв'язок з Богом (від хрещення до розп'яття на хресті і воскресіння, як слідує з Євангелія від Івана); цього неможливо пояснити за допомогою інтелектуальної свідомості теологів на зразок Бультмана. Тим не менш, Христу довелося пройти через стадії людського життя, доступні натуралістам.

Багато подій можна зрозуміти, якщо застосувати сучасну глибинну психологію, але багато подій носять також духовний характер і тому виходять за рамки розуміння глибинної психології.

Багато аспектів нині майже втрачені, тому що цілі напрямки раннього християнства піддавалися переслідуванню за «єресь» (коли їх ставили на одну дошку зі справжніми віровідступництвами). Звичайно, всі вони грішили однобічністю, але те ж саме можна сказати про будь-яку церкву, котра колись існувала.

Однобічність не обов'язково є негативною рисою. Конструктивно налаштовані прихильники цих течій були б на вірному шляху, якби тільки не намагалися залишати за собою монополію на істину.

Конкретні Євангелія та вчення

Євангелія, наприклад, частина Євангелія від Марка, який називають «джерелом Q», висловлюють різні погляди. Вони написані для людей різного походження. Марк писав для аналітичного розуму римлян і для перекладу на романські мови. (Проф. Мортон Сміт згадує «таємну частину» цього Євангелія, яку взяли зі спадщини Петра, зокрема, яка мала опис воскресіння Лазаря, доступ до цієї частини отримували тільки досвідчені люди.) Австрійський містик Якоб Лорбер писав, що Марк грав роль посланця у спілкуванні між апостолами. Він-то мав знати, що відбувається. В ньому можна знайти риси теолога, який намагається відповісти на питання: хто є Христос?

Первісне арамейське Євангеліє від Матвія, яке було або загублено, або не виявлено, очевидно, було адресовано євреям. Воно, як і сучасне «Євангеліє від Матвія», було призначено для всіх, кого цікавило детальне, повне життєвих деталей опис діянь Христа. Воно схоже на Євангеліє від Луки, але в ньому більше емоційної глибини.

Євангеліє від Івана було написано для християнських містиків (у традиції грецьких містерій-біографій), причому в його мові розробляються деякі типово християнські положення.
Іван особливо чітко розуміє сенс життя Христа на прикладі подій п'ятидесятниці, Матвія більше цікавить саме життя Ісуса. Обидва погляди правомірні, хоча розп'яття і воскресіння мають куди більшу важливість для майбутнього.

Апокрифічне "Євангеліє від Пилипа» - зовсім не Євангеліє, але ранньохристиянський внесок (або коментар) в дискусію з прихильниками різних віросповідань. Воно займає в їхньому ряду своє особливе місце і не є, як багато хто вважає, писанням гностиків. Апокрифічне «Євангеліє від Томи» теж ніяке не Євангеліє, але в основному збір висловів самого Ісуса, в основному справжніх. Деякі з них присвячені людям, які цікавляться духовною практикою подібного роду.

Таким чином, кожен находив в писанні щось своє.

Методи дослідження

По-своєму корисні і різні методи досліджень, головне - застосовувати їх комплексно (дотримувати міждисциплінарний підхід). Коли хтось намагається побудувати вчення на який-небудь одній галузі знання, наприклад, мовознавстві чи археології, правдивий результат отримати не вдається. Крім того, в дослідження необхідно включати і медитативні методи, про що майже завжди забувають.
Більш того, більш-менш незалежними від християнської теології є загальна релігійна наука та філософія, котрі обидві іноді конкурують з теологією у релігійних питаннях, які важко вирішити, якщо дослідники не мають власного відношення до них. Якщо хтось поєднує це з дійсним пошуком Бога, однак, це може бути корисним доповненням. З часом ці суб’єкти можуть виявитись більш сумісними, якщо релігійність буде визнана як основна риса людини. (див. «Релігія...»).

Примітка до питання про «триєдність» Бога

Щодо церковних уявлень про три іпостасі або триєдність Бога (трійці) важливо проводити різницю між тими, хто з'єднує проповідь вчення з чуттєвим досвідом, який вони здатні якимось чином передавати іншим, і чисто інтелектуальних доктринерством про три Божі іпостасі. Для «Шляхів Христа» важливо опис природи Бога, Христа і Святого Духа, а також відтворюючого у відчуттях зв'язку між ними, але ніяк не суперечки про те, що є «трійця».

 

Повернуться на головну сторінку http://www.ways-of-christ.com/uk/

Шляхи Ісуса Христа, його внесок у розвиток людської свідомості, преображення людства і Землі. Незалежний інформаційний веб-сайт, який представляє
точки зору

різних сфер дослідження і пізнання, а також який містить практичні рекомендації для особистого розвитку.